Суддя Вінницького апеляційного адміністративного суду Тетяна Драчук про свій робочий день

Новий день. Новий тиждень.

Ранок понеділка. Він чудовий, надворі лише світає, а я вже готую сніданок малечі та збираюсь на роботу, тому що сьогодні о десятій годині розглядаю виборчу справу.

Дорога до роботи займає небагато часу. Прийшла одна з перших, на годиннику близько восьмої. Відкрила справу: читаю, аналізую суть, заглиблююсь у деталі… Як то кажуть, на свіжу голову зранку думається легше! Бути суддею – зовсім нелегка справа. Розумієш всю важливість професії, розумієш, що від тебе чимало залежить. Читаєш, читаєш, читаєш… Доводиться неймовірно багато читати, оскільки чинне законодавство змінюється майже не щодня. Постійна аналітика з робочого аспекту перейшла вже у всі сфери життя. Це професійне.

Прийшли колеги, разом розбираємо суть справи. Жваві обговорення, спірні моменти. Аналізуємо…

За 5 хвилин до початку розгляду справи секретар доповідає про явку сторін. Час йти до зали судового засідання. Збираємось з колегами та йдемо слухати справу.

Оскаржується ухвала Вінницького окружного адміністративного суду, якою без задоволення залишено заяву кандидата в депутати Могилів-Подільської міської ради Вінницької області Царенка Олександра про перегляд за нововиявленими обставинами постанови суду.

Розпочалось судове засідання. З’явився апелянт, доводить свою позицію. Решта сторін у засідання не з’явились, попередньо надавши заяви про розгляд справи без їхньої участі.

Справа складна. Необхідно йти до нарадчої кімнати.

Опісля виходимо для проголошення рішення. Зачитую повний текст, оскільки так вимагає закон.

Як правило, суд проголошує лише вступну і резолютивну частини рішення (так звану коротку частину), але сьогодні необхідно саме повний текст. Довго – проте цілком зрозуміло.

Екватор дня. Попереду ще багато роботи, адже сьогодні останній день підготовки повних текстів судових рішень у справах, розглянутих минулої середи. Тому другу половину понеділка присвячую саме цій справі.

Все, готово! Заплановано – виконано. 18:30 – час додому, чекає сім’я. Трохи втомлена, хоч це досить звичний стан в кінці дня. Завтра новий день… Але про це вже завтра…