Національні стандарти бухгалтерського обліку в державному секторі

ОГЛЯД

1 січня 2015 року відбулась дуже важлива для бухгалтерів всіх державних установ подія: набули чинності національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі. Отже, трохи історії щодо цього факту.

Перші роки незалежності бухгалтерський облік на теренах молодої держави Україна здійснювався  за радянськими нормативами та положеннями, які передбачали жорстку регламентацію бухгалтерського обліку та порядку вчинення всіх процедур. Вся інформація, яку давав бухгалтерський облік, призначалася швидше не для її конкретних користувачів, а для міністерств і відомств, які займалися управлінням тієї чи іншої сфери економіки; звітність складалась за касовим методом. Проте державницькі прагнення входження до світової спільноти вимагали за усіма напрямками, в тому числі і в сфері бухгалтерського обліку та звітності, приведення у відповідність до міжнародних правил нормативи ведення бухгалтерії в Україні.

Основа була закладена прийняттям закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV 16 липня 1999 року. День прийняття цього законодавчого акту став в нашій країні офіційним професійним святом – Днем бухгалтера. Відповідно до прийнятого законодавчого акту перехід на нові національні стандарти бухобліку та звітності розпочався з 1 січня 2000 року. Поступово приймалися нові стандарти й удосконалювалися старі.

Але однією з основних принципових відмінностей положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні від міжнародних стандартів фінансової звітності залишилась жорстка регламентація дій бухгалтера. В українському бухгалтерському обліку є єдиний план рахунків, який є обов’язковим для застосування всіма суб’єктами господарської діяльності. Національні стандарти традиційно орієнтуються на запити регулюючих органів (податкова служба, державний комітет статистики та інші), в той час як міжнародні стандарти головним чином орієнтовані на користувачів, які мають дійсний чи потенціальний фінансовий інтерес до суб’єкта звітності: акціонерів, інвесторів, контрагентів.

Подальші кроки на шляху реформи системи бухгалтерського обліку і звітності в державному секторі з урахуванням вимог міжнародних стандартів бухгалтерського обліку зроблено в Україні у 2007 році. Питанню реформування бухгалтерського обліку була присвячена низка рішень уряду, якими затверджені Стратегія модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007-2015 роки (постанова Кабінету Міністрів від 16.01.2007 р. №34 (далі – Стратегія), Стратегія застосування міжнародних стандартів фінансової звітності в Україні (розпорядження Кабінету Міністрів від 24.10.2007 р. №911–р) та Стратегія модернізації системи управління державними фінансами (розпорядження Кабінету Міністрів від 17.10.2007 р. №888-р). Метою реформи було удосконалення системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності в державному секторі з урахуванням вимог міжнародних стандартів. Для досягнення поставленої мети передбачалось:
– розробити і запровадити національні стандарти бухгалтерського обліку в державному секторі з урахуванням вимог міжнародних стандартів ;
– створити єдиний план рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, гармонізований із бюджетною класифікацією;
– удосконалити методи складання та консолідації звітності з використанням сучасних інформаційних систем;
– запровадити єдині підходи до організації бухгалтерських служб бюджетних установ;
– створити інтегровану інформаційно-аналітичну систему управління державними фінансами на базі єдиного плану рахунків та національних стандартів бухгалтерського обліку та звітності в державному секторі.

Саме на виконання постанови КМУ від 16.01.2007 № 34 і направлений наказ Міністерства фінансів № 1163, яким унесено зміни до затверджених національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі та перенесено набрання чинності деяких із них на 2016 рік.